6. Цукрова пудра Сонце цілує мої засмаглі плечі... У пончику з чорницями начинки по вінця. Вкусиш його - і цукрова пудра летить на декольте і коліна, залишаючись на щоках і губах солодким сніжком. Згадала, як у свої 16 на одному кавуванні-знайомстві з поважними людьми вкусила печиво з цукровою пудрою. Вона лягла білим туманом на мою чорну сукню. Стало ніяково і смішно. Засміялася вголос, усе товариство співзвучно зі мною. Ніби просто пудра, а яка насправді важлива деталь.
Блог Микити Богдани Богданівни
Мова і література - це магія. Бо з калейдоскопу звуків створюєш слова. Зі слів - будуєш світи...