Блог Микити Богдани Богданівни

 

 

 24/7 Двадцять чотири на сім 24.02 двадцять чотири нуль два. В серці залишився дім, Місто, якого нема. Переживи. Перемуч. Перетерпи сотні раз. Сонце тримай голіруч. Сонце встає тут для нас.

 

 4. Піца. 12 напівоголених, засмаглих, натренованих. Вони прийшли з шумом і вигуками, розрізавши голосами тишу ранку на шматки, як розрізають піцу. Футболісти прийшли на ранкове тренування - і дикі качки втекли в очерет, лебідь відплив подалі, чайки затихли. Хто поставив ці ворота? Вчора ж їх не було... Наступного ранку вони прийшли знову. Голос тренера різонув простір: - А де ворота? Я глянула - а воріт немає. Усміхнулася до сонечка. Сила думки?

 Як оркестр, що не грає пів ноти, Так і люди. Чи то людці: На просте запитання "Хто ти?" Заховаються за жалюзі. Люди-камені. Люди-вирви. Люди-блазні або химери. Просто з думки своєї їх вирви І залиш у їхніх печерах.