М͟и͟х͟а͟й͟л͟о͟ ͟К͟о͟ц͟ю͟б͟и͟н͟с͟ь͟к͟и͟й͟:͟ ͟10 ͟ц͟і͟к͟а͟в͟и͟х͟ ͟ф͟а͟к͟т͟і͟в͟ ͟з͟ ͟ж͟и͟т͟т͟я͟ ͟в͟і͟д͟о͟м͟о͟г͟о͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟а͟ Спогади про нього надав правнук Ігор Коцюбинський, директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського. 1. Гребінець і дзеркальце — у кишені. Під час навчання у Шаргородському духовному училищі, Михайло завжди віддавав перевагу книжці перед дитячими пустощами. Ось як пише про нього у спогадах один з викладачів: "Він завжди був старанно вмитий, причесаний, в скромному, але чистому одязі: чоботи завжди були вичищені. Видно було, що вдома йому віддавали особливу увагу. Та й сам він турбувався про свою акуратність: в боковій кишені його піджачка завжди був гребінець і дзеркальце, щоб кожний раз під час перерви між лекціями можна було все привести до ладу; не залишався він також без носової хусточки”. 2. Вчитель — тактовний, але строгий. В 1891 році Михайло Коцюбинський склав екстерном іспит на звання народного вчит...
Розбудила пташечка за вікном. І моє життя схоже на кіно: На найцікавішому знов реклама. З вікон відкривається панорама. Ти п'єш зранку каву. Міцну й гарячу. Дотик до руки так багато значить. І співає пташечка за вікном. Бачу, ти герой із мого кіно.