Блог Микити Богдани Богданівни

 2. Плаття з Чернівців. Сьогодні це не буде купальник. А плаття, яке колись купила у Чернівцях - з оголеною спинкою і нотками мережива. Ранок захотіла почати з романтики.  У платті я ще в озеро не заходила. 7 ранку. Лише сонечко, птахи, вода і я. Свіжість торкається легкими хвилями колін. Рай. За 5 метрів за мною знову спостерігає лебідь. Ми з ним удвох розуміємо святість цих ранків.

 Де правильно ставити наголоси На першому складі: • не фольгА, а фОльга • не грошЕй, а грОшей • не донькА, а дОнька • не загАдка, а зАгадка • не курЯтина, а кУрятина • не начИнка, а нАчинка • не спинА, а спИна На другому складі: • не Адже, а аджЕ • не вІтчим, а вітчИм • не грАблі, а граблІ • не зАсуха, а засУха • не зубожІння, а зубОжіння • не пізнаннЯ, а пізнАння • не пОдушка, а подУшка На третьому складі: • не берЕмо, а беремО • не ідЕте, а ідетЕ • не кропИва, а кропивА • не металургІя, а металУргія • не рукОписний, а рукопИсний • не фАховий, а фаховИй

 1. Морквяний фреш. Офіціант протирав келих. Примружив око, глянув на світло. І раптом крізь келих побачив мене. - Вітаю! Для Вас як завжди чи сьогодні спробуєте нашу новинку: грушевий? — Як завжди подвійний. А від новинки не відмовлюся. Я сіла за центральний столик у затишному ресторанчику. Мабуть, років тому 5 я б обрала той кутовий, звідки відкривається панорама усієї зали, і мене ніхто не помітить. Зараз навпаки. Жовтогарячий прохолодний напій подали у незвичному келиху, який щойно був у руках офіціанта.

  20 дій, які може робити дощ:     мріти     сіяти     мереніти     люшити     лити     мигичити     плюжити     мжичити     накрапати     порошити     мрячити     падати     росити     дрібнити     йти     дощити     сипати     валити     ліпити

 Я, напевно, розучилася молитись, Чи слова мої уже не мають сил, Бо ведмедики до квітів похилились На майданчиках, що схожі до могил... Стогне гойдалка від вітру і від болю. Спорожніла і розпечена земля. Посивіла мати горбиться від горя На майданчику, де втратила дитя...

 6. Любив сонячні ванни. Був одружений з Вірою Дейшею, з якою мали четверо дітей. Донька Ірина у книжці спогадів пригадує один із літніх днів: "В затишному кутку садочка, на бічній доріжці, де ясно звисають тонкі гілки спіреї, що ніби утворюють зелену альтанку, з зеленого моріжка мама зробила для тата канапку. Батько любив приймати сонячні ванни в цьому затишному куточку на своїй канапці. Ось і зараз він спочиває тут. Тато в легкому сірому костюмі та червоній фесці з великою чорною китицею. Він переглядає газети. Щоб уберегти його від простуди, підмостили йому згорнутий вчетверо старий килим..." 7. 300 листів до музи. Останні 10 років життя його серце належало іншій жінці -— юній Олександрі Аплаксиній, на час знайомства їй був 21 рік, на 16 років молодша за Коцюбинського. Відомо про понад 300 листів, якій письменник написав своїй музі. Перший з них -— записка: "Не сердитесь на меня. Я виноват только в том, что Вас люблю, горячо и искренне". Згодом і далі він пише ли...