Михайло Коцюбинський. 10 цікавих фактів. Частина 2

 6. Любив сонячні ванни. Був одружений з Вірою Дейшею, з якою мали четверо дітей. Донька Ірина у книжці спогадів пригадує один із літніх днів: "В затишному кутку садочка, на бічній доріжці, де ясно звисають тонкі гілки спіреї, що ніби утворюють зелену альтанку, з зеленого моріжка мама зробила для тата канапку.
Батько любив приймати сонячні ванни в цьому затишному куточку на своїй канапці. Ось і зараз він спочиває тут. Тато в легкому сірому костюмі та червоній фесці з великою чорною китицею. Він переглядає газети. Щоб уберегти його від простуди, підмостили йому згорнутий вчетверо старий килим..."

7. 300 листів до музи. Останні 10 років життя його серце належало іншій жінці -— юній Олександрі Аплаксиній, на час знайомства їй був 21 рік, на 16 років молодша за Коцюбинського. Відомо про понад 300 листів, якій письменник написав своїй музі. Перший з них -— записка: "Не сердитесь на меня. Я виноват только в том, что Вас люблю, горячо и искренне".
Згодом і далі він пише листи до коханої російською мовою — українську вона знала погано. Першим українським твором, який прочитала Олександра, був "Цвіт яблуні" Коцюбинського. Коли дружина довідується про стосунки, спокійно просить не руйнувати сім'ю, письменник погоджується і залишається.

8. Жив на віллі Горького. З 1909 по 1912 рік Михайло Коцюбинський тричі відвідує Італію — через потребу у лікуванні. Його мучить астма та тисне серце. Вирішує їхати у теплі краї. На острові Капрі зупиняється на віллі Максима Горького, вони здружуються. Там пише новелу "Дебют", повість "Fata morgana", оповідання "Що записано в книгу життя".
Відома історія, коли жандарми під час повернення з Італії, запитують в Коцюбинського чи везе він зброю, на що письменник каже: "Так. Ось моя зброя!" — і показує на ручку, що виглядає з кишені піджака.

9. "Гвоздика Коцюбинського". Понад усе любив сонце, дітей та квіти — таке часто можна прочитати про українського письменника. Й справді -— в його творах чимало грунтовних описів рослин, дерев, кущів. А найбільше любив червону красолю — є навіть портрет Михайла Михайловича на фоні цих квітів. З острова Капрі привіз насіння  гвоздики, акліматизував її тут, тож тепер в науковій літературі цей сорт відомий як “гвоздика Коцюбинського”.

10. І цвіт яблуні — в останню дорогу. Важкохворий та після багатьох місяців лікування помирає 25 квітня 1913 року.  Поховали Михайла Коцюбинського на четвертий день на Болдиній горі в Чернігові, на цвинтарі Троїцького монастиря. На похорон прийшло понад три тисячі осіб. В головах покійного поклали вінок від Олександри Аплаксиної — сплетений нею із цвіту яблуні.

Олена КОВАЛЬСЬКА