Богдана Микита. "Прапори..."

Прапори... Прапори...
Сива мати у сорок два.
Говори... Говори...
Небо чує твої слова.
Така, Мамо, печаль!..
Такі, бачиш, сумні часи.
Такий в серденьку жаль.
Сину соняхів принеси...
Говори... Говори ...
Небо чує твої слова.
Прапори... Прапори...
Син живий, поки ти жива.